20 вересня 2013 року Міжнародною громадською організацією «Культурно-дослідницький центр України та Китаю «Ланьхва» була організована виставка відомого китайського художника Джу Джен Мао, роботи якого були представлені на багатьох міжнародних виставках по всьому світу, а тепер і в Україні.

Зазначимо, Джу Джен Мао пише свої картини тушшю, яка стала чи не найпопулярнішим жанром у класичному китайському живописі.

Автор картин був присутній на відкритті виставки, де всі охочі мали змогу поспілкуватися з художником, а також відвідати майстер клас створення шедеврів традиційного китайського живопису, який був проведений 24 вересня 2013 року.

Гарним доповненням до чарівної атмосфери вечора стали виступи студентів консерваторії, та вокальної формації «La VIVO», чиє виконання китайських народних пісень викликало захват та гучні оплески всіх присутніх/гостей.

Про автора

Джу Джен Мао працює викладачем в Національній Академії мистецтв провінції Дзансу і реалізує свої творчі задуми за допомогою туші. Цей жанр став чи не найпопулярнішим у класичному живописі. Саме у цьому напрямі він шукає інноваційні рішення і проявляє себе особливо яскраво. Завдяки його допитливості і характеру Джен Мао вдосконалює свою майстерність і прагне поширити китайський живопис тушшю у світі.

Європейці малюють, а китайці пишуть картини. Каліграфія і живопис пов’язані між собою, це один і той же матеріал (кисть, папрір, туш). В справжньому китайському класичному живописі тушшю, як і 3000 років тому для написання цих шедеврів використовують рисовий папір. Який виробляється з бамбукової соломи та рису. Він буває трьох видів:

Сирий — на ній туш розпливається.

Варений — добре вбирає туш.

Ні сирий ні варений — туш на ній не розпливається, використовується для пейзажів.

Також важливим елементом для написання картини є Кисті. Вони виготовлюються з натурального волосся, прикріпленого за допомогою клею до бамбукової палиці.

Туш виробляється при спалюванні масел, деревини та смол.

Тушечниця — це 4-а коштовність китайського живопису. Вона необхідна для розтирання тушевої палички.

Цікавим фактом є те, що на картині не підпис автора, як ми звикли бачити, а його власна іменна печатка. Яка надає рівновагу композиції, і тим самим засвідчує, що картина вже закінчена.

Щоб краще зрозуміти китайську творчу індивідуальність, варто згадати одну притчу.

До імператорського палацу запросили художника, щоб він розмалював стіну. Але свою роботу він повинен був виконати в певний термін часу, якщо ні — голову геть! Отже термін добігає кінця і час представляти роботу імператору, а вона ще не виконана. Усі хто навідувався до художника бачили лише одну картину, як митець непорушно сидить, а біля нього лежать кисті. На всі запитання чого він не малює, він лише мовчки сидів. Коли настав час показати імператору малюнок, художник одним помахом кисті намалював тигра. Усі були у захваті цим шедевром який він створив. І коли імператор у нього спитав, чому він на всі питання відповідав — мовчанкою. Художник відповів: «я не міг говорити, я був тигром».

Суть цієї притчі полягає в тому, що в кожній картині присутній характер художника.