6 лютого 2012 р. відбулося свято «Юань Сяо», або іншими словами – Свято небесних ліхтарів, в рамках Міжнародного фестивалю «Китайський Новий рік в Україні». Саме воно завершує зустріч китайського Нового року що ще називають святом «першої ночі».

Завітало на цю подію чимало львів’ян та китайців, що вкотре об’єднало наші культури. Десятки чудернацьких ліхтариків у вигляді фруктів, овочів, тварин, сердець здійнялися у небо в останній день святкування китайського Нового року біля Порохової вежі.

Головний атрибут Свята ліхтариків майструють із рисового паперу та бамбукового каркасу. Прикрашають – витинанням та розписом. На ліхтариках часто зображують ієрогліфи, що означають «щастя», «здійснення побажань», «підвищення по роботі» або «довголіття». Форма залежить тільки від уяви майстра. Виготовлення світильників – копітка праця. Деякі китайські сім’ї займаються нею уже понад 200 років. Найвідоміший вид ліхтарів «цзоумаден» – іграшкові ліхтарі. Їх роблять протягом більше ніж навіть тисячі років. Такі ліхтарі мають кругле зубчасте колесо, що починає рухатися, якщо усередині ліхтаря ставиться запалена свіча. Згодом починають обертатися й паперові конячки усередині ліхтаря. Тіні фігурок з’являються на тонких скляних стінках ліхтаря і мчаться по колу ніби живі.

На свято Юаньсяо прийнято крім милування ліхтарями, улаштовувати феєрверки, водити хороводи і їсти галушки з рисового борошна «юаньсяо» ( цей звичай з’явився ще в епоху династії Сун (960 – 1279 р. до н.е.) Ці солодощі з рису готуються із начинкою з цукатів, шоколаду та ягід, їх роблять у формі кульки й символізують вони щастя дружньої родини. Напередодні свята у Китаї у крамницях із ласощами – аншлаг.

Чому у свято Юаньсяо прийнято розвішувати ліхтарі? Історія свята така: Імператор Веньді (династія Хань) саме в цей день був проголошений імператором. Щоб відсвяткувати знаменну подію, він наказав усюди розвісити святкові червоні ліхтарі. Саме з того дня повелась традиція: 15-го числа 1-го місяця коли правитель виїжджав з палацу, щоб разом з народом відзначити свято – люди влаштовували масові гуляння та виходили милуватись різнобарвними ліхтарями.

Згідно давніх вірувань душі померлих спускаються для святкування на землю в цей день, а ліхтарики освітлюють їм дорогу. Здається, і у Львові на цьому дійстві були присутні люди з великим серцем, та романтики у душі, і незалежно від національності та віросповідання усі загадували щирі бажання чи то подумки, прикривши очі, чи то написавши їх на ліхтарику і відпустивши його в небо. І головне з чистою, щирою надією що воно здійсниться…