Китай – найдавніша країна у світі, безперервна історична традиція якої налічує майже 6000 років.

Основні періоди (епохи) в історії Древнього Китаю традиційно носять назви династій і царств:

  1. Шан (або Інь) – XVI – XI ст. до н.е.
  2. Чжоу і Чжаньго – XI – III ст. до н.е.
  3. Цинь – 221 – 207 рр. до н.е.
  4. Хань – 206 р. до н. е. – 220 р. н.е.

Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30 – 40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги древнього Китаю «Іцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь – янь.

Важливим у історії Китаю є період Хань, відомий розвитком писемності. Замість загостреної палички, що служила для письма лаком на бамбукових і дерев’яних планках, ввели в побут волосяний пензель. На рубежі нашої ери в Китаї була винайдена туш, згодом китайці стали користуватися графітом. Нарешті, в 1 столітті китайці винайшли папір, що є одним із важливих етапів розвитку людської цивілізації.

У епохуТан (618-907 роки) Китай досяг значного розквіту. Саме в цей період він став одною з наймогутніших державою світу та наймагутнішою на теренах  Східної Азії. Характерною рисою цього етапу  є розвиток економіки, китайської торгівлі на суходолі, процвітання культури, класичного живопису, розквіт таких видів мистецтва, як музика, танець і опера. Активно вироблялися чудові керамічні вироби, був відкритий секрет білої напівпрозорої порцеляни. Домінували конфуціанська етика і буддизм, спостерігався прогрес у науці – переважно в астрономії і географії.

Ближче до закінчення 20 століття в історії Китаю впроваджується низка реформ, як економічних, аграрних, так і реформ у сфері промисловості та сільського господарства, завдяки чому економіка Китаю почала зростати шаленими темпами.

На сучасному етапі Китай займає позицію світового лідера,  домінуючи у сфері виплавки сталі, виробництві цементу, дешевих товарів широкого вжитку, за експортом рису Китай має перше місце у світі.